Як обрати антифриз для автомобіля

Як обрати антифриз для автомобіля

Вибір антифризів у магазинах і на СТО практично необмежений, тож придбати охолоджувальну рідину нескладно, але складно обрати ту, яка справді потрібна. Тим більше, що ціною помилки може бути виведений з ладу двигун, який потребуватиме серйозного ремонту.
 

​

Чому не можна лити в радіатор чи розширювальний бачок перший ліпший антифриз? Тому що невідповідний розчин може банально нашкодити двигуну. При чому не завжди в далекій перспективі, іноді неприємності можуть настати зовсім скоро.

Пропонуємо звернути увагу на перелік проблем, до яких може призвести «неправильна» охолоджувальна рідина.
 

• Перегрів двигуна. Безвідповідальні виробники змішують свої продукти з більш дешевих інгредієнтів. Гліцерин, яким замінюють етиленгліколь, вони розводять метиловим спиртом. Він має низьку температуру кипіння (65 – 95о С), через що двигун раптом «закипає» без видимих причин.
• Критична корозія деталей двигуна. Метанол швидко википає з неякісного антифризу, а гліцерин, залишившись майже у чистому вигляді, провокує корозію металевих деталей. Крім того, інгібітор корозії в неякісному пакеті присадок швидко спрацьовуються і алюмінієві деталі двигуна залишаються без захисту. Корозія з’їдає радіатори, патрубки, поверхні блоку циліндрів і його головки, що завершується різноманітними сюрпризами: змішуються олива та антифриз, вихлопні гази потрапляють в радіатор, а антифриз – у камеру згорання.
• Засмічення радіаторів та шлангів. Під час простою автомобіля дешеві антифризи розпадаються на окремі інгредієнти, які відкладаються у патрубках та тонких трубках радіаторів. Оскільки нинішні радіатори не можна розібрати для очищення, власнику доводиться купувати нові.
• Руйнування помпи. Антифриз-підробка може бути схильним до кавітації – свого роду холодного кипіння рідини, яке руйнує крильчатку помпи. Також після випаровування метанола зі складу «лівого» антифризу він стає густішим і додатково навантажує підшипник помпи.

За якими критеріями варто обирати антифриз для автомобіля

Не за кольором. Колір охолоджувальної рідини – це лише барвник, який нічого не говорить про склад антифризу. Один той самий сорт виробник автохімії може зафарбувати синім (під ТОСОЛ), червоним (під G12), жовтим (під Антифриз), зеленим тощо. До речі, сама по собі будь-яка охолоджувальна рідина є прозорою.

Не за новизною. Не треба орієнтуватися на найновіші продукти. Антифриз має відповідати не модним технологіям, а матеріалам, які використовуються в системі охолодження двигуна – тобто рекомендаціям автовиробника.

Не за назвою. Антифриз, ТОСОЛ, G12 – це не тип і не ознака сучасності охолоджувальної рідини, тому не треба вимагати від продавця саме такого продукту (хоча в багатьох випадках його знайдуть «спеціально для вас»). Антифриз – це не назва сорту і не бренд, а загальна назва незамерзаючих рідин (від англійського слова antifreeze). ТОСОЛ – всього лише торгова марка одного з антифризів, так званого традиційного типу (traditional, conventional, IAT), розроблених у ХХ ст., а модна сьогодні G12+ – це всього лише код однієї з рідин карбоксилатного типу (ОАТ).

Який антифриз купувати

В ідеалі треба знати, яку рідину рекомендував вашій моделі автовиробник і купувати її в офіційних сервісних центрах. Але якщо знайти таку саму марку не вдається, треба з’ясувати, до якого типу належала ця рідина:
 

• традиційний (позначаються на упаковці traditional, conventional, IAT);
• лобридний (lobrid, Si-OAT, N‑OAT, Р‑OAT);
• гібридний (hybrid, HOAT, NF, G11);
• карбоксилатний (ОАТ, SNF, G12).

Вже потім радимо шукати серед наявних у продажу той антифриз, що належить до потрібної групи. Відрізняються ці типи пакетом присадок, а точніше, принципом, за яким інгібітори захищають металеві частини системи охолодження. Наприклад, корейські двигуни традиційно працюють з інгібіторами на основі фосфатів, але не «дружать» з нітратами (як і японські), натомість «німці» у своїй більшості розраховані на антифризи з силікатними інгібіторами, але фосфати їм протипоказані. Якщо помилитися з вибором, двигун працюватиме, але корозія доволі швидко з’їсть ті чи інші деталі.

Порада від експертів

Якщо маєте сумніви щодо потрібної вам охолоджувальної рідини, доцільним буде замінити її на перевіреній СТО, краще такій, що спеціалізується на авто вашої марки. Тому що, по-перше, в таких майстернях працюють добре інформовані, навчені та досвідчені фахівці, а по-друге, тут можна очікувати гарантії на виконану роботу та використані витратні матеріали. Ще ви можете заощади гроші, придбавши потрібну кількість антифризу на розлив або вже готовий розчин з дистильованою водою.

Різниця між G11 та G12

За великим рахунком, відмінність між антифризами різних типів одна: присадки, які перешкоджають корозії в системі охолодження. Питання це справді серйозне, бо іржа за кілька років може непомітно «з’їсти» такі недешеві деталі, як блок циліндрів, його голівка, радіатори та численні патрубки. Окремо дістається помпі та гумовим деталям, хоча на них додатково впливають ще й інші чинники.

Нагадаємо, що корінь проблеми корозії в системі охолодження – в етиленгліколі, який є основою більшості сучасних антифризів. У гарячому стані він агресивний до металів, зокрема – до алюмінію та його сплавів, які широко використовуються у конструкції нинішніх силових агрегатів. Тому творці охолоджувальних рідин спрямовують свої зусилля на нейтралізацію цієї небажаної активності антифризів.

G11 та G12 – у чому різниця. Перш за все скажемо, що маркування антифризів за індексом з літерою G – насправді лише внутрішня класифікація концерну Volkswagen AG. Через простоту системи і повсюдне поширення автомобілів VAG вона стала загальновживаною, хоча при тому усі інші автовиробники спираються в першу чергу на свої стандарти (і власну кольорову гаму, до речі).

Отже, обидві рідини – цілком сучасні і відповідають вимогам більшості автомобілів виробництва від 1990-х років до наших днів, хоча після них були створені рідини G12+, G12++, G13.

Антифриз G11 відноситься до категорії гібридних антифризів. Її антикорозійні присадки поєднують карбоксилатні та силікатні інгібітори, що відповідають особливостям систем охолодження усіх бензинових і дизельних двигунів. Ця охолоджувальна рідина сама створює суцільний захисний шар на усіх поверхнях системи охолодження, з якими контактує. Від кислотних руйнувань деталі двигуна захищає значний, як кажуть хіміки, буфер лужних властивостей антифризу (показник рН становить 8,6 одиниць у 50%-вій суміші). В результаті інгібітори Super Antifreeze зберігають свою ефективність тривалий термін, від 3 до 5 років.

Антифриз G12 – це вже суто карбоксилатна група антифризів. Її антикорозійні властивості підвищує пакет присадок без силікатів, натомість алюмінієві деталі двигуна від корозії ефективно захищає найсучасніша технологія органічних кислот (ОАТ). Не містить амінів, нітритів, фосфатів, силікатів та інших агресивних до металів речовин. Відповідно, принцип роботи інгібіторів інший: захисний шар G12 створює не на всіх металевих поверхнях, а лише у вогнищах корозії – тобто там, де це дійсно потрібно. Це дає змогу продовжити строк служби антифризу, він складає понад 5 років.

Антифриз чи концентрат? Як правило, охолоджувальні рідини відомих марок надходять у торгівельну мережу та на СТО як у готовому вигляді, так і в якості концентратів. Покупець може зекономити, купуючи саме концентрати. Обираючи варіант упаковки (1 л, 3 л, 16 кг, 205 л), потрібну кількість готової рідини та її бажану «міцність», власник може узгодити покупку з своїми фінансовими можливостями.

Якщо коротко. Одне слово, якщо виробник автомобіля не дає жорсткої вказівки щодо типу антифризу, можна використовувати і G11, і G12. Різниця буде у тому, що друга рідина зберігатиме свої захисні властивості протягом більшого строку. І не менш важливим чинником для пересічного автомобіліста буде вибір бренду антифризу – адже тільки шановані компанії можуть гарантувати, що хімічний склад їхнього продукту дійсно відповідає заявленому маркуванню.

Джерело: autocentre.ua